Мова про Олеся Бердника та його науково-фантастичний роман «Зоряний Корсар», надрукований у 1971 році.

Людство має довгу історію формулювання нових сенсів, що тягнеться з глибоких часів, від самісінького початку нашого мислення. На еволюційному шляху ми створили мільйони творів, що вибудовані на схожих принципах та ідеях. Alan Wake II та «Зоряний Корсар», авжеж, не стали винятками. Місцями вони неймовірно схожі.

«Зоряний Корсар» — це літературний твір про любов і кохання, про подорожі в космосі й часі, еволюцію, різні філософські ідеї сьогодення та майбутнього. Alan Wake II — це відеоігровий твір про виправлення помилок минулого, про кохання і любов, еволюцію та подорожі в часі й просторі. Це все відбувається у світі, наповненому паранормальними явищами й сутностями, з якого дуже важко знайти вихід. Як бачимо, спільного багато. Та якщо пірнути ще глибше, звернутися до архетипного мислення, то можна відкопати дуже багато цікавого.

Пролог

У цьому тексті я розповідаю про схожі сюжетні прийоми й паралелі, які мені вдалося провести між «Зоряним Корсаром» українського репресованого совєцькою владою фантаста й філософа Олеся Бердника, і новенькою відеогрою Alan Wake II від Remedy Entertainment й Epic Games Publishing. У цьому тексті присутні численні спойлери, що стосуються як «Зоряного Корсара», так і загалом Remedy Connected Universe (далі — RCU). Це фантастичний всесвіт, який складається з ігор Alan Wake, Alan Wake II та Control. А ще, можливо, Max Payne та Quantum Break. Тому наполегливо рекомендую вам спочатку прочитати книгу та пройти всі перелічені відеоігри. Адже, по-перше, ви можете нічогісінько не зрозуміти з тексту, який зараз тримаєте в себе перед очима, а по-друге, зіпсувати собі майбутні враження від цих творів мистецтва.

Невеличке зауваження. У цьому тексті присутні лише мої власні спостереження й висновки. Сприймайте, будь ласка, цю статтю як матеріал про те, що розумним людям —  а саме Олесеві Берднику та всій команді Remedy Entertainment, — часто приходять у голову схожі цікаві ідеї, які, можливо, вже десь фігурували, а їхнє нове втілення залежить від уяви митця та історії, яку він хоче розповісти.

Ядро

У 2082 році Земля відправляє космічну експедицію на кораблі «Любов», щоб започаткувати людську колонію на сприятливій для життя планеті. Та на півдорозі все змінюється. Надходить нове завдання — змінити курс й відправитися до планети, звідки надходить незвичний сигнал. Через деякий час стає зрозуміло, що інша розумна цивілізація людей намагається вийти на зв’язок із землянами. Ця цивілізація, проходячи всі етапи еволюції, досягла шаленого успіху, і в якийсь момент люди перестали працювати, мислити і творити. Вони незалежні, їхню планету не розколюють війни: вони щасливі. Еволюція призупинилася. Люди повністю віддалися машинам, які підтримують усі їхні життєві показники, і відправилися у вічне й, здавалося б, щасливе життя. Та насправді люди деградували: втратили дар мови, навколишній світ уже був їм нецікавий, вони перестали самовдосконалюватися, бо для них це втратило сенс. Свідомою залишилися лише одна дівчина на планеті. Саме вона й зустріла космічну експедицію із Землі. Дівчина мріяла тільки про те, щоби повернути людей своєї цивілізації до тями. А як наслідок, знайшла кохання в особі одного з «колонізаторів», і вони разом розпочали вже власну незалежну від Землі місію — розбудити всіх людей на планеті й навернути їх на шлях еволюції.

Алан Вейк, який здобув собі славу найкращого письменника в жанрі жахів, детективів і трилерів, прославився ще й п’яними бійками із журналістами й фанатами. У нього було все: кохана дружина, успішна кар’єра, тепло, затишок і гроші. Але він більше не міг писати. У пошуках розв’язання цієї проблеми разом із дружиною вони відправилися на відпочинок у невеличке містечко Брайт-Фоллз, до озера Колдрон. Спочатку він не планував працювати над новим твором, але потім у нього з’явилася чудова й водночас жахлива мотивація. Його дружину проковтнуло темне озеро. А загадкова жінка, яка з’явилася майже нізвідки, розкрила йому таємницю, відому лиш обраним: озеро Колдрон має фантастичні властивості. Кожен витвір мистецтва, створений коло нього, стає реальним. Так Алан Вейк зрозумів, що він може «прописати» повернення своєї дружини. Для цього йому потрібно стати головним героєм власної історії. У нього з’явився стимул повернутися до творчості й знову стати на шлях еволюції як митця. І це все завдяки коханню. А з огляду на концепцію «спіральної реальності», Алан Вейк мусить пройти не одне коло для того, щоб стати досконалим письменником і написати свій найкращий роман.

Із цього випливає, що два твори з різних медіумів, «Зоряний Корсар» і Alan Wake II, об’єднані навколо трьох основних ідей: кохання, творчості й еволюції. З допомогою кохання люди позаземної цивілізації повернулися на шлях еволюції та творення. Завдяки коханню Алан Вейк повернув свій дар, розпочав написання роману, що давно зрів у Пітьмі, та пірнув у спіраль творчої еволюції.

Проблеми багатомірності й Об’єкт Сили

Сергій Горениця, директор Інституту Буття, намагається розгадати час і працює над науковою роботою всього свого життя. Вона має назву «Проблеми багатомірності». Горениця хоче дізнатися, чи можливо змінити час і чи є в нього кінець. Ученого цікавить, що чекає на людство через кілька століть, чи існують позаземні цивілізації, і якщо так, то чи розвиненіші вони від людства на Землі. Якось, пірнаючи в роздуми, перед ним з’являється образ козака-характерника з іменем Вогневик. Він володіє магічним предметом, Чорною Грамотою, яка здатна передбачати майбутнє. Далі стає зрозуміло, що Чорна Грамота — це пристрій, створений надрозумною позаземною цивілізацією. Пристрій, призначений для контролю та, за потреби, зміни подій у реальному світі, а також призупинення чи пришвидшення звичного потоку часу. Побачивши в цьому видінні розв’язання проблеми, що турбувала його все життя, і бажаючи повернути або ж змінити час так, щоб його кохана залишилася живою, Сергій Горениця відправляється на пошуки Чорної Грамоти, похованої разом із характерником біля одного з цілющих джерел Черкаського краю.

Каспер Дарлінґ — голова Відділу Досліджень Федерального Бюро Контролю США. Він займався вивченням паранормальних явищ, сформував такі поняття, як «Об’єкт Сили» (англ. — Object of Power), «Змінені Світові Події» (англ. — Altered World Events) й «Астральний Простір» (англ. — Astral Plane), а також написав книгу «Моя інтерпретація Множинності Світів» (англ. — «My interpretation of Many Worlds»). Цю книгу Алан Вейк знаходить у гримерці Ворліна Дора після потрапляння в полон до Пітьми. Про що ця книга, доводиться лише здогадуватися з назви, оскільки повний (або хоча б частковий)  її текст ніде не публікувався.

Але пропоную повернутися назад і звернути увагу на поняття «Об’єкт Сили». Я бачу спільні риси між Об’єктами Сили з RCU та Чорною Грамотою зі «Зоряного Корсара», яка може розповідати майбутнє всім, хто її тримає в руках. Схожі властивості у світі Алана Вейка мають сторінки його рукопису, що з великою ймовірністю передбачають майбутні події. З допомогою свого витвору мистецтва Алан Вейк може змінювати реальність, власне, як і Чорна Грамота. Вона вела Сергія Гореницю до пізнання таємниць багатомірності. Сторінки манускрипту провели Саґу Андерсон і Алекса Кейсі до визволення Алана Вейка з Пітьми.

Координаційний центр і Рада

Найрозумнішою цивілізацією «Зоряного Корсара» є людство з планети Ара. Воно прожило не одне тисячоліття, поки йому вдалося досягнути небачених висот еволюції. Кожна людина безсмертна й володіє необмеженими ресурсами. Планетою, а отже й цивілізацією керує Координаційний центр, на чолі якого перебуває головний координатор Аріман. До Координаційного центру також входять космократори — люди, які в процесі еволюції змогли здобути надзвичайні здібності. Головною метою космократорів є створення світів. Коли їхні руки викарбовують нову планету, вони розташовують її в обраній Координаційним центром точці просторово-часового континууму. У минулому, теперішньому або майбутньому. Кожен такий світ повинен розпочати власний поступ до невпинної еволюції. Упродовж усього свого існування як високоінтелектуальних істот цивілізація Ари контролює час та простір, і слідкує, щоб ненароком щось не вийшло з-під її контролю.

Рада (англ. — The Board) з RCU є таємничою сутністю, яка не піддається повному розумінню людським мозком. Вона має тісні контакти з Федеральним Бюро Контролю США. Раніше вважалося, що Рада — це високоінтелектуальні істоти, які не мають фізичного тіла, і які існують в окремому часопросторі, що підпорядковується їхнім власним правилам. Пізніше з Джессі Фейден, директоркою Федерального Бюро Контролю, зв’язався Колишній (англ. — Former) член Ради, а тому стало зрозуміло, що ці істоти таки мають тіла. Рада з допомогою Федерального Бюро Контролю слідкує за світом/світами та намагається не допустити (чи навпаки — виявити?) критичні відхилення реальності. Такими відхиленнями є вже згадані вище Змінені Світові Події, які можуть породити Об’єкти Сили. А за ними якраз і може полювати Рада.

Для того, щоби пов’язати «Зоряного Корсара» та Remedy Connected Universe спільними ідеями в контексті множинності світів і високого інтелекту, який контролює потік часу у всесвіті, достатньо провести лінію між Координаційним центром і Радою, а також згадати наукову книгу доктора Дарлінґа. Але щоб поставити в цьому розділі жирну крапку, я хочу звернутися до гри Quantum Break. Вона офіційно не входить до RCU, але в ній аж занадто багато очевидних посилань на цей вигаданий всесвіт, тому я не хочу її ігнорувати.

Квантовий розлам

Remedy не володіє правами на інтелектуальну власність Quantum Break, тому не змогла долучити її до свого об’єднаного фантастичного всесвіту. А тому всі збіги наступних творів (Control та Alan Wake II) креативного розуму Сема Лейка й Quantum Break — це радше спосіб віддячити шанувальникам, підігріти інтерес до фанатських теорій і таким чином залишати свої відеоігри в постійному інформаційному потоці. Якби ж історія з авторськими правами склалася інакше, Quantum Break прекрасно влилася б у Remedy Connected Universe. І ось як саме.

Головна героїня Quantum Break, Бет Вайлдер, народилася в 1991 році. Головна героїня Control, Джессі Фейден, також народилася в 1991-му. І за дивним збігом, у них однакова зовнішність. Те ж стосується Джека Джойса, головного героя Quantum Break, і Тіма Брейкера, одного з побічних, але дуже важливих персонажів гри Alan Wake II. Суперсила, якою володіє Джек Джойс, має назву «Злам Часу» (англ. — «Time Breaker»), що звучить англійською як «Тайм Брейкер» і є співзвучним з іменем Тіма Брейкера, шерифа Брайт-Фоллз. Потрапивши в Пітьму, той розповідає про рудоволосу жінку, яка подорожує між світами. Ці слова, очевидно, вказують на Джессі Фейден, директорку Федерального Бюро Контролю. А ще Тім Брейкер свідчить, що в нього складається враження, ніби він сам уже не вперше подорожує між світами. Можна припустити, що між світами Quantum Break і Control.

Та повернімося до рудоволосої жінки. Можливо, Брейкер має на увазі не Джессі Фейден, а Бет Вайлдер, з якою він міг бачитися, коли був «Джеком Джойсом»? У Quantum Break Бет Вайлдер була змушена подорожувати в часі, щоб, по суті, відновити просторово-часовий континуум і вберегти людство від перманентної зупинки реальності. Але Бет Вайлдер — не лише професійна мандрівниця в часі. Вона ще й художниця! Графіті AWE, яке, очевидно, означає Altered World Events (укр. — «Змінені Світові Події»), які ми знаходимо в Quantum Break протягом усієї гри, виявляється, малювала Бет Вайлдер із майбутнього. Цікаво, чому Алан Вейк бачить такі ж графіті в Нью-Йорку, а саме його версії з Пітьми? Можливо, Бет Вайлдер подорожувала не лише в часі, а ще й між світами? Можливо, її теж заносило в Пітьму? Або ж вона принаймні спілкувалася з тим, хто міг їй розповісти про Змінені Світові Події й Федеральне Бюро Контролю? Або ж Алан Вейк її вигадав, пишучи манускрипт із Пітьми так само, як свого часу вигадав Алекса Кейсі й «поселив» його в реальному світі поруч із собою? 

Навряд чи ми отримаємо відповіді на ці питання через згадані вище проблеми з авторським правом. Але хочеться вірити, що колись у Remedy з’явиться можливість зробити повноцінну колаборацію з Quantum Break і долучити її до Remedy Connected Universe хоча б у вигляді одного з багатьох недописаних творів Алана Вейка.

Повернімося до паралелей зі «Зоряним Корсаром». Там теж одні й ті ж персонажі існують у різних світах. Космократорами, які, як ви пам’ятаєте, створюють нові реальності, є люди з «нашої» Землі, у тому числі вчений і директор Інституту Буття Сергій Горениця. Його космократорське ім’я — Горикорінь. Між космократорами й головним координатором Аріманом відбувся конфлікт щодо подальшої долі їхньої цивілізації. Аріман хотів стагнації, космократори — невпинної еволюції. Коли конфлікт погрожував перерости в громадянську війну, космократори вирішили втекти й підготуватися до вирішального бою. Їхню групу очолив Зоряний Корсар, легендарна постать, в існування якої вже ніхто не вірив. Зоряний Корсар був першим, хто століття тому повстав проти Арімана. Щоб загладити репутаційні втрати, головний координатор намагався стерти будь-яку згадку про свого колись найкращого друга, яким і був Зоряний Корсар. Правила життя кажуть, що як би диктатура не намагалася приховати інформацію, у неї не вийде. Не вийшло й цього разу. Про Зоряного Корсара знали всі. І його час настав. Організована група космократорів вирішила перенестися в один зі світів, щоб замести сліди, пришвидшити його еволюцію та згодом дати Аріману останній бій. Цим світом була Земля. Коли космократори потрапляють на обрану планету, вони стають схожими на людей Землі та майже забувають усе своє минуле. Це ж сталося і з Горикоренем, земне ім’я якого — Сергій Горениця.

Хто знає, можливо Джессі Фейден теж, вчергове пірнаючи між світами, одного разу втратила всі свої здібності й опинилася в іншому світі, якому загрожує Кінець часу? Під іменем Бет Вайлдер, наприклад.

Такі ж візуальні паралелі, що відображаються в характерах та ролі персонажів, притаманні й іншим іграм Remedy. Мова про Макса Пейна й Алекса Кейсі (персонаж зі сторінок детективів Алана Вейка), які є поліціянтами й детективами в Нью-Йорку, але в різних світах. Інші ж персонажі, Томас Зейн і Алан Вейк, навіть розміщені в межах одного світу! Однаково виглядають; обоє є письменниками; обоє приїхали в Брайт-Фоллз; дружин обох із них поглинуло озеро Колдрон; обоє потрапили в Пітьму; обоє «написали» персонажів, які мали визволити їх із Пітьми: Томас Зейн «створив» Алана Вейка, а Алан Вейк своєю чергою «створив» Саґу Андерсон і Алекса Кейсі. Хоча, знаєте, я не впевнений, наскільки сутнісно коректно слово «створив» брати в лапки, бо мені чомусь здається, що Томас Зейн буквально матеріалізував у своїй реальності Алана Вейка, а вже Алан Вейк своєю чергою буквально матеріалізував Саґу з Алексом. Особливо з огляду на те, що Алан Вейк написав сценарій для серіалу про двох детективів ФБР — Саґу Андерсон і Алекса Кейсі, — які дивом стали реальними персонажами і яких почали висміювати колеги з ФБР за їхню надмірну схожість із серіальними героями.

І хоч паралель щодо створення нових реальностей та міграцію персонажів між світами одного всесвіту під іншими іменами в «Зоряному Корсарі» та RCU, на мою думку, дещо шкутильгає (в тому числі через брак у Remedy авторських прав), вона все одно мені подобається. Бо хоч логіка цієї множинності світів відрізняється, як і перенесення людей між світами, ідеї в них ідентичні, а ось реалізації — абсолютно різні.

Високоінтелектуальні повстанці

Горіор був представником цивілізації Ари і входив до Координаційного центру разом з Аріманом. У ключовий момент історії їхні дороги розійшлися. Горіор повстав і взяв ім’я Зоряного Корсара. Він розпочав побудову цивілізації, яка змогла б колись протистояти Аріманові й повернути їхній дім на шлях еволюції. Це стало можливим аж через тисячоліття, коли Аріман зробив перший крок — віддав наказ знищити всіх космократорів. Космократори, серед яких був також і Горикорінь (земне ім’я — Сергій Горениця, директор Інституту Буття), відчувши небезпеку, відправилися на пошуки легендарного Зоряного Корсара й об’єднали свої зусилля для подолання тиранії Арімана.

У грі Control невдовзі після завершення основної історії в Найстарішому Домі (англ. — The Oldest House), Колишній член Ради вийшов на зв’язок із Джессі Фейден. Він допоміг їй рухатися крізь Фундацію (англ. — The Foundation) та здобути нові здібності. У діалозі з Джессі Рада назвала Колишнього «розкольником» і була проти співпраці між ним та директоркою Федерального Бюро Контролю. Сам же Колишній член Ради розповів Джессі, що Рада його звинуватила в «чомусь», що і стало причиною його відділення.

Таким чином, я бачу ще один спільний сюжетний елемент між «Зоряним Корсаром» і RCU: два високоінтелектуальні повстанці (Горіор і Колишній), що пішли проти своїх спільнот (Координаційного центру й Ради), звертаються до певних осіб (космократорів і директорки Федерального Бюро Контролю), з якими співпрацює ворог (Аріман і Рада), і розкручують їх на співпрацю.

Два мерці

Три роки тому Андрій Курінний зникає безвісти в лісах Київщини. Влада і правоохоронні органи вважають, що він загинув. Та насправді Курінний провалився в потойбіччя. Він потрапив до старого дому, де зустрівся з усіма своїми предками аж до козацької доби. Вони передали йому чарівний келих — який ніколи не стає порожнім, — для того, щоб він віддав його своїм нащадкам. Курінний вибрався з потойбіччя аж через 3 роки. Його нарекли божевільним і запроторили до психіатричної лікарні. Там він написав величезну кількість записок про свої пригоди, доживаючи останні дні. Андрій Курінний переніс із собою між світами чарівний родинний келих. У майбутньому цей потойбічний предмет стане тим елементом головоломки, що поверне людей Ари до фізичної, творчої і духовної еволюції.

Тринадцять років тому Роберт Найтінґейл зникає безвісти в містечку Брайт-Фоллз. Подейкують, що темні сили запроторили його у свою в’язницю. Так і є — Найтінґейла поглинуло озеро Колдрон, Пітьма. Цілих тринадцять років він блукав темним лабіринтом, аж поки місцева поліція не знайшла його тіло на місці ритуального вбивства. Йому вирізали серце. У грудній клітці виднілася сторінка з текстом, що передбачав найближче майбутнє. Роберт Найтінґейл добре послужив своєму творцеві. Він став носієм критично важливої інформації для того, щоб Алан Вейк зміг вибратися з Пітьми й розпочати ще один виток по спіралі своєї творчої еволюції.

«Зоряний Корсар» і Alan Wake II схожі навіть у таких дрібничках: обидва персонажі провалюються в інший світ і стають носіями важливого предмета для подальшого розвитку історії.

Новий заповіт Алана Вейка

І наостанок пірнемо в Біблію. Та мушу зізнатися: частково цю теорію я почув в одному відео про приховані сенси в грі Alan Wake II. Але! Подальші тлумачення і думки, прописані нижче в статті, уже мої власні. Автор відео висуває цікаву теорію, що архетипом Алана Вейка є Ісус Христос. Я із цією теорією згоден лише частково, і зараз поясню чому.

Справді, Алан Вейк — це людина, яка переживає велику кількість криз у своєму житті, остання з яких — втрата дружини — найболючіша. Алан Вейк, як і Ісус Христос, має величезну кількість прихильників і послідовників. Наприклад, армію фанатів, включно з Роуз Меріґольд, відданою прихильницею, яка виконує всі його інструкції. Її навіть можна назвати таким собі «Святим Петром». Алан Вейк, як і Ісус Христос, бореться з темрявою та буквально несе в руках світло. А ще Алан Вейк, як і Ісус Христос, на кожному витку спіралі своєї творчої еволюції жертвує собою на користь інших. Наприклад, у першій частині його пригод він рятує свою дружину з Пітьми й натомість сам поринає в озеро. У другій частині він знову жертвує собою для порятунку Алекса Кейсі, Саґи Андерсон і всіх людей, які потрапили в зону дії чергової Зміненої Світової Події навколо озера Колдрон. Алан Вейк, як і Ісус Христос, є творцем див. Він, як і Ісус Христос, має пройти крізь жахливі страждання для того, щоб еволюціонувати.

Алан Вейк, еволюціонувавши, стане першокласним письменником, якого ніколи не спіткатимуть творчі кризи. Ісус Христос, еволюціонувавши, перенесеться на Небеса — кращий світ без зла й темряви. Ну а ще Алан Вейк банально схожий на образ Ісуса, до якого ми звикли, бо в нього є борода й довге волосся. Отож, якщо Алан Вейк — це архетиповий Ісус Христос, то хто тоді є архетиповим Богом-Батьком? Вище я вже висловлював теорію щодо того, що Томас Зейн міг буквально створити Алана Вейка як сутність, вписавши його ім’я у свій рукопис. Відповідно, спираючись на описану вище логіку, Томас Зейн і є «Богом-Батьком» цього всесвіту. Але Алан Вейк — не зовсім архетиповий Ісус Христос. Він швидше архетиповий Люцифер.

Люцифер був білим ангелом Бога, вершителем правосуддя і добра. Та одного разу він схибив, став грішним янголом, ступив на шлях зла й перетворився на Сатану. «Люцифер» у перекладі з латини означає «Той, хто приносить світло/світанок». Одним з епітетів, які використовували щодо нього в різних писаннях до його падіння в гріх, був «Ранкова Зоря». До IV століття таким же епітетом називали й Ісуса Христа. Релігієзнавці вважають, що попри існування Сина Божого, його «медійний» образ був створений прихильниками з допомогою запозичення деяких характеристик Люцифера, а саме частини його життя на Небесах поруч із Богом. Іншими словами, архетипом Ісуса Христа є Люцифер до падіння з Небес.

Алан Вейк теж несе світло. З допомогою нього він долає Тіней та Обернених, які намагаються йому зашкодити. Алан Вейк, як і Люцифер, одного разу також схибив — коли намагався виправити помилки і знищити зло, але в результаті вийшов сам на себе, усвідомивши, що він і є злом, так званим Містером Скретчем, темною і кровожерливою версією самого себе з майбутніх витків еволюційної спіралі. Люцифер, Алан Вейк, янгол світла, добро. Сатана, Містер Скретч, янгол темряви, зло.

Підтвердженням моєї теорії є слова прибиральника/наглядача з Федерального Бюро Контролю, Ахті, який саме під час подій у Брайт-Фоллз дає концерт у вотерівському Суомі-Голлі. Він співає неймовірно красиву фінську пісню «Yötön yö», що буквально означає «Ніч без ночі». У фінській мові так називають полярний день — коли сонце не заходить за горизонт і видніється навіть уночі. У помірних географічних широтах штатів Вашингтон, де побудовано Брайт-Фоллз і Вотері, а також у Нью-Йорку, сонце низько над горизонтом можна помітити тільки у двох випадках. Один із них — на світанку. Саме на світанку Саґа Андерсон знаходить Алана Вейка, коли той покидає Пітьму, долає Поріг, і виходить на берег озера Колдрон. Так і зійшла Ранкова Зоря.

В одному з куплетів «Yötön yö» є такі слова (фінською):

Monin nimiin häntä kuultu on kutsuttavan
Niin kuin kiroaa kuolemaa Kuolema
Rukoilee synkkien myyttien jumalaa
Vihtahousua, Saatanaa, Vapahtajaa

Що українською перекладається приблизно так:

Його називають багатьма іменами
Смертник, що проклинає Смерть
І шле молитви перед темними богами
Скретч, Сатана, Рятівник

Тобто самі сценаристи фактично дають прямолінійне пояснення: Містер Скретч — Сатана. Це підтверджує мою теорію щодо того, що архетипом для Алана Вейка послужив сам Люцифер. Від «Ісуса» в нього теж дуже багато, враховуючи, що архетипом самого Христа є янгол світла Люцифер. А архетипом Люцифера, відповідно, є давньогрецький бог Прометей, передвісник майбутнього, який подарував людям вогонь і світло, за що боги закували його в кайдани й прирекли на вічні муки. Щось подібне сталося і з нашим письменником у жанрі жахів. До слова, одним із символів Алана Вейка, є факел із вогнем. Його можна інтерпретувати саме як символ Прометея. У першій частині відеогри це був звичайний вогонь, а вже в Alan Wake II вогонь намальований таким чином, що імітує спіраль — мабуть, найголовніший сюжетний елемент усього всесвіту Alan Wake загалом. Рухаючись спіраллю реальності, митець еволюціонує й прямує до ідеалу.

Отже, архетипами Алана Вейка є одразу три релігійні герої в порядку появи в історії — Прометей, Люцифер, Ісус Христос. Цей момент важливо було розписати, щоби провести вас до паралелі зі «Зоряним Корсаром». Згідно із самим Олесем Бердником, в образі Горіора, тобто Зоряного Корсара, зашифрований образ Ісуса Христа, який змушений побороти зло, ствердити добро і провести людство до світу радості й любові.

Виходить, що тою чи іншою мірою, архетипом і Зоряного Корсара, і Алана Вейка, є Ісус Христос, прообразом якого, своєю чергою, є Люцифер, а його архетипом — Прометей! Здається, це найцікавіша з помічених мною сюжетних паралелей.

Епілог

Остання частина цієї статті ще раз підтверджує факт, який я навів на початку: дуже багато ідей, які нам сьогодні здаються чимось новим і неповторним, насправді з’явилися на світ тисячоліття тому. Беззаперечно, у світі є мислителі, які продукують нові цікаві сенси. Але нічого поганого в еволюції давніх ідей немає. Вони мусять еволюціонувати, як і все в цьому світі.

Те, що в цій статті я проводив паралелі між «Зоряним Корсаром» і «Аланом Вейком», не обов’язково означає, що в Remedy Connected Universe переосмислюються й еволюціонують ідеї Олеся Бердника. Це може свідчити також і про те, що два ці твори, літературний і відеоігровий, посилаються на спільні архетипи для наповнення героїв і подій визначеними заздалегідь ключовими сенсами. Але й відкидати можливі посилання на «Зоряний Корсар», поки Сем Лейк не відчинив дверцята до своєї кухні архетипів (якщо це взагалі колись станеться), не варто.

Коли я читав «Зоряний Корсар», цей твір Олеся Бердника направду вразив мене величезною мішаниною ідей і сенсів. Я спеціально використовую слово «мішанина», бо не всі з них, на мою думку, поєднуються для створення цілісного й логічного сюжету. Тому цей науково-фантастично-фентезійний твір я сприймаю саме як філософську працю, твір про культуру й мистецтво, а не художню літературу. З такого ракурсу «Зоряний Корсар» неймовірно крутий, захопливий і виконує головну роль, якою повинна займатися література — цей твір викликає в читача емоційну реакцію.

Коли я грав у Alan Wake II, мені сподобалися більшість сюжетних поворотів, акцент на архетипах, на важливості мистецтва й еволюції творчості. Ця гра — фундамент для всієї серії Remedy Connected Universe. У неї було вкладено дуже багато сил, що видно неозброєним оком. Це Поріг, з допомогою якого всі охочі зможуть полюбити не лише Alan Wake II, а й інші ігри студії. Це беззаперечно одна з найкращих ігор 2023 року, нехай, на мою думку, і зі своїми нюансами. Та одне можна сказати точно: гра про еволюцію творчої думки доводить, що творча думка Remedy мчить шляхом еволюції, не збираючись нікуди звертати, і це прекрасно.

Я обожнюю такі твори незалежно від медіуму, хай це фільми, чи книги, чи мальописи, чи відеоігри. Вони, хочете чи ні, змусять вас рефлексувати. У моєму випадку рефлексія втілилася в реальність одразу завдяки двом висококласним творам, «Зоряному Корсару» й Alan Wake II, без яких цей матеріал був би неможливим.

Читайте книжки й грайте у відеоігри.

Автор: Олексій Гаваньчук